<Версія>

Трипільська писемність

Дискусія про існування писемності у трипільців точиться вже давно. Так, два роки тому побачило світ солідне дослідження І.Ткачука і Я.Мельника «Семіотичний аналіз трипільсько-кукутенських знакових систем». Не оминув зазначеної проблеми у своїй монографії «Трипільська цивілізація» (Київ, 2002 рік) і Михайло Відейко. Висновки цих та інших праць зводяться до того, що трипільці не мали повноцінної писемності, а передавали з покоління в покоління інформацію, зашифровану у візерунках на знаменитій мальованій кераміці.

Спроби розшифрувати трипільські знаки з допомогою давньогрецької та інших європейських мов теж не дали результатів. Хоч інакше не могло й бути, адже знаки найперших у світі мов – шумерський клинопис, єгипетські та китайські ієрогліфи – означали слова, а літери давньогрецької чи латини – вже звуки.

Якщо ви відвідаєте провінційний музей історії хліборобства в Тальному на Черкащині, то зможете побачити три глиняних черепки з дрібними піктограмами (тому можна не сумніватися, що трипільці мали гостріший зір, ніж ми). На них натрапив у 1973–1976 роках при розкопках другого за величиною трипільського протоміста Майданецьке, площею близько 200 га незмінний директор музею Вадим Мицик.

ЯзычествоСвої знахідки Вадим Мицик показав легенді української археології Валентинові Даниленку. За його сприяння в Майданецькому було проведено геомагнітну розвідку з докладного визначення розташування споруд міста і розкопано кілька десятків будівель. Розкопки дали безліч цікавих знахідок, та найбільш сенсаційними стали глиняні кульки різного діаметру.

Шумерознавці вже понад століття вважають, що глиняні кульки різного діаметру використовувалися насамперед у храмових господарствах для обліку зерна, худоби та інших продуктів. При цьому найбільша кулька означає число 360, тобто кількість днів у році (тоді ще не знали, що в році 365 днів), середня – 60 (це число – дорівнює загальній кількості суглобів на пальцях рук та ніг), 10 – кількості пальців на руках чи ногах. Ось, виявляється, з якої сивої давнини прийшло до нас число 60, щоб за кілька тисяч років перетворитись на 60 хвилин та 60 секунд. Щодо «дзвіночків» на глиняній табличці, то вони означають одиницю, крапка – 10, інші ж піктограми – найменування продуктів та міри їх об’єму. До речі, «дзвіночки» знаходять і на трипільських поселеннях. Один із них експонується в Національному музеї історії України в Києві. Приблизно за тисячу років з часу заснування перших міст-держав у Південній Месопотамії шумерські рахівники повністю перенесли облік на глиняні таблички. При цьому одинички-»дзвіночки» поступово трансформувались у гострі кути, а глиняні кульки – в більш тупі (тому вказаний спосіб письма одержав назву «клинопис»).

Та повернімося до так званих «протошумерських піктограм». Попервах я, як і переважна більшість читачів дослідження Анатолія Кифішина, поставився до його розшифрувань досить скептично. Та цікавість перемогла, і я спробував виокремити з його дослідження найбільш прості і водночас вживані піктограми. Слід зазначити, що багато піктограм Кам’яної Могили мають не одне, а кілька значень.

Звичайно, Анатолій Кифішин – першопроходець і може багато в чому помилятися. Проте лише визнання того факту, що піктограми Кам’яної Могили та культури Кукутені-Трипілля є протошумерськими, кардинальним чином змінить наше розуміння становлення першопочатків людської цивілізації на теренах нинішньої України і Європи взагалі. Правда, для цього нам доведеться змінити давно усталені стереотипи, а це інколи так складно…

ЯзичництвоЗараз знову стає модно говорити про Трипільську культуру. Сім’я відомих колекціонерів-філантропів Платонових зібрала дуже непогану колекцію трипільської кераміки, знайденої, наскільки мені відомо, на Черкащині. Зараз вона експонується в Софії Київській. Глиняних кульок і «дзвіночків» у колекції Платонових немає: адже ніхто не знає про їх призначення і справжню ціну, а отже, й не купує. Тому якщо їх і знаходять, то просто викидають як непотріб.

Звичайно, все вищевказане – на сьогодні лише гіпотеза, але гіпотеза аргументована. Остаточно поставити крапки над «і» зможуть американські, німецькі чи французькі шумерознавці, адже Україна фахівців такого профілю не має взагалі.

Інший, не менш перспективний напрям – зробити порівняльний аналіз відповідності організації трипільських протоміст – організації найбільш ранніх південношумерських міст-держав. Я вже працюю над цим і знайшов ряд аналогій.

А поки цього не зроблено, необхідно збирати нові й нові матеріальні докази. Хтозна, можливо, за кілька десятків років глиняні кульки з Майданецького продаватимуться на аукціоні Сотбі за божевільні гроші, а туристи з усього світу, хильнувши пива, приготованого за шумерськими рецептами, тинятимуться реконструйованими вулицями цього міста – провісника людської цивілізації, меланхолійно розмірковуючи над феноменом «людини розумної».

Валентин МОЙСЕЄНКО, «Дзеркало тижня». (cкорочено)